Формування у школярів високої пізнавальної культури. Невикористані резерви

Формування у школярів високої пізнавальної культури. Невикористані резерви

Пізнавальна культура – термін, який не є стійким в філософії. Близькі до нього поняття «культура мислення», «культура пізнання», «пізнавальна традиція» тощо. На пізнавальну культуру впливає свідомість суспільства, зокрема політична.

Пізнавальну культуру можна визначити і як спосіб організації та розвитку пізнавальної діяльності людини, представлений у вигляді знань, методів, матеріальних засобів пізнання, в системі пізнавальних норм і цінностей, а також установ (шкіл, вузів, лабораторій, журналів тощо).

Очевидно, що зазначену тему треба розглядати в контексті (рівні абстракції) досягнення успішного вивчення предметів шкільної програми з подальшим вивченням професійної програми спеціальної освіти, в тому числі вищої.

Зупинимося на найбільш важливих пунктах, які необхідні для досягнення поставленої зазначеної мети.

1.Програми з предметів. Основна частина програм затверджується на високому державному рівні, а останнім часом вимоги щодо складання програм стали ще більш жорсткі. Вчитель на зміст програми вплинути практично не може

2. Обладнання з предметів. Держава забезпечує зараз школи головним чином тільки безкоштовними підручниками, оновлення кабінетів лабораторним та іншим обладнанням, розхідними матеріалами ( наприклад, для кабінетів хімії) практично не фінансується. Закриті навіть спеціалізовані крамниці з таким обладнанням.

3. Вчитель. Рівень вчителя має значення, в тому числі в компенсації недоліків по п.1 і 2.

4. Учень. Учень в загальноосвітню школу мікрорайону приходить такий, який він є без всякого конкурсу.

Невикористані резерви для формування пізнавальної культури можна розглядати конкретно. Наприклад, доскональне знання вчителем предмету і вміння  складний матеріал викласти доступно частково компенсує нечитабельний складний підручник, відсутність дорогого обладнання та розхідних матеріалів. На учня впливає не тільки ситуація з 1,2,3, а і ситуація в сім’ї.

Далі можна розглядати конкретні ситуації і конкретні невикористані резерви, зокрема по таким пунктам:                                                                 

1.     Підвищення ефективності уроку за рахунок більш якісної його підготовки.

2.     Позакласні заходи.

3.     Консультації.

4.     Використання на уроці ефективних методів навчання, традиційних і інноваційних.

5.     Оновлення обладнання, в тому числі за рахунок спонсорів.

6.     Навчання учнів окремим способам чи прийомам пізнавальної культури, виходячи з можливостей конкретного предмету.

7.     Диференційований підхід у викладанні предмету з орієнтацією на реальний рівень учня.