Технології в освіті

ЗМІСТ 1. Технології в географічній освіті 2. Інтерактивні технології 3. Переваги і недоліки інтерактивного навчання 4. Підготовка і впровадження інтерактивних технологій на уроках географії 5. Структура уроку із застосуванням інтерактивних технологій 6. Класифікація інтерактивних технологій 7. Список літератури 1. ТЕХНОЛОГІЇ В ГЕОГРАФІЧНІЙ ОСВІТІ Поняття “технології в навчанні” виникло давно, але саме за допомогою технологій нова система освіти в Україні входить в світовий простір [ 1 ]. Поняття “технологія” складається [ 2 ] з двох грецьких слів “техно ” (майстерність) і “логія”(вчення, слово). Отже, “технологія” – вчення про майстерність. Більш ніж 2400 років тому Ян Амос Коменський висловив ідеї про технологічні напрями в освіті. Сучасні вимоги до навчання географії в школі передбачають необхідність навчити учнів мислити, всебічно їх розвивати. Для виконання цих вимог необхідно забезпечити: 1) діалектичний характер навчання: пізнання, відтворення, застосування; 2) спільну творчість; діяльність учителя та учнів; 3) керівництво з боку вчителя; 4) спеціальну планомірну організацію та управління; 5) розуміння цілосності географічної оболонки та єдності природи; 6) управління розвитком і вихованням учнів під час вивчення географії; 7) єдність класної та позакласної діяльності вчителя. Учитель користується такими методами: пояснювально – ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково пошуковий і дослідницький. Цим методам відповідають такі види діяльності учня: репродуктивний та продуктивний ( за допомогою вчителя і без його допомоги). У сучасній школі застосовуються такі види навчання: 1) пояснювально – ілюстративний; 2) проблемний; 3) програмований; 4) комп’ютерний. В.П.Корнєєв [ 1] зупиняється на перших трьох технологіях, крім того, виділяє ігрові технології, групові технології, технології організації самостійних робіт учнів на уроці, сугестивного навчання, методів проектів. Г.О.Сиротенко [ 3 ] пропонує матеріали теорії практики використання інтерактивних технологій зі своєю класифікацією цих технологій. Він порівнює пасивне і інтерактивне навчання, наголошуючи, що активне навчання займає проміжне місце між ними. Умовно численні класифікації методів навчання можна розділити [ 4 ] на пасивні, активні і інтерактивні 1. Пасивні методи. Учень виступає як “об’єкт” навчання, повинний засвоїти і відтворити матеріал, що передається йому педагогом – джерелом правильних знань (іноді ці методи називають ще репродуктивними). Звичайно це відбувається при застосуванні таких методів як лекція – монолог (односпрямована передача інформації від учителя до учня), читання, демонстрація й опитування учнів (також односпрямоване відтворення інформації учнем для вчителя). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують будь- яких творчих завдань. 2. Активні методи. Учень є “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: творчі завдання (часто – домашні), питання від учня до вчителя і навпаки, що розвиває творче мислення. 3. Інтерактивні методи. Інтерактивні методи було б більш правильно представити як підвид активних методів. Але через їхню особливу роль їх виділяють в окремий вид. 2. ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В перекладі з англійської мови слово “інтер” означає “взаємний”, а “акт” – “діяти”. В цілому це означає, що “інтерактивний” – “здатний до діалогу, взаємодії”. Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету створення комфортних умов навчання,за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [ 5 ]. Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умов активної постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання, співнавчання (групове, колективне, навчання у співпраці), де вчитель і учень є рівноправними і рівнозначними суб’єктами навчання. Вони розуміють, що роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють та здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин і ситуацій. Інтерактивне навчання сприяє створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає можливість вчителю ставати лідером учнівського колективу, формує навички та уміння, виробляє цінності. Кредо інтерактивного навчання можна сформулювати [ 5 ] приблизно так: Те, що я чую, я забуваю, Те, що бачу і чую, я трохи пам’ятаю, Те, що чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром ( США. Штат Меріленд) у 1980-х роках, довело, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість дитини, а й на почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень відображені в схемі, що отримала назву “ Піраміда навчання ”. Лекція – 5% засвоєння Читання – 10% засвоєння Відео / аудіо матеріали – 20% засвоєння Демонстрація – 30% засвоєння Дискусійні групи – 50% засвоєння Практика через дію – 75% засвоєння Навчання інших /застосування отриманих знань відразу ж – 90% засвоєння Інтерактивна технологія. Інтерактивна технологія – така ооганізація навчального процесу, за якої неможлива неучасть учня у процесу у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання. Кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно відзвітуватись або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні технології навчання включають у себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розумові й навчальні умови та процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльності займає важливе місце у інтерактивному навчанні. Важливими компонентами у співпраці є: позитивна взаємозалежність (учні розуміють, що вони пов’язані між собою таким чином, що кожен не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі); особистісна взаємодія, що стимулює діяльність (усне пояснення вирішення проблем, передача між учнями знань, перевірка розуміння і обговорення досліджувальних понять); індивідуальна і групова підзвітність ( дві рівні підзвітності мають бути включені в уроки) – індивідуальна частка кожного учня у вирішенні завдання; групова – уся група відповідає за досягнення мети; розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах ( спільне навчання є складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне, оскільки учні водночас виконують і певні завдання, і групову роботу); обробка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи. 3. ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ Традиційні методики звичайно вибираються для виконання певних навчальних завдань. Інтерактивні навчальні технології, навпаки, самою своєю структурою визначають кінцевий результат. Будь-яка методика має свої позитивні й слабкі сторони, які необхідно враховувати. Перелічимо деякі переваги використання інтерактивних технологій. 1. Учитель має можливість раціонально розподілити свій час і більше допомогти учням зі спеціальними особистісними та інтелектуальними проблемами. 2. Ряд труднощів, пов’язаних з дисципліною, зникає. Учні на уроках активні та зайняті справою. 3. Учні набувають певних навичок, виступаючи в ролі вчителя. Навички допомагають їм повірити у власні сили, більше розуміти і поважати роботу вчителя. Зупинимося на недоліках інтерактивних технологій. 1. Учителеві важко налаштувати учнів на механізм взаємонавчання. 2. Важко контролювати сам процес навчання, при цьому результат не завжди ефективний. 3. На перенавчання учнів потрібен додатковий час, як і на вивчення та відпрацювання вчителем кожної інтерактивної технології. Розглянемо також інші критерії порівнянь пасивного і інтерактивного навчання, які приведені [ 3 ] у вигляді таблиці (Див. наступну сторінку) Зупинимося на тому, що треба пам’ятати для подолання слабких сторін інтерактивних технологій. 1. Учителю і учням треба поступово звикнути до цих технологій шляхом поступового включення в уроки елементів вибрани х моделей. 2. Вчителю треба добре готуватися, продумувати модель і підбирати матеріал. 3. Правила гри слід добре пояснювати. 4. Створити атмосферу серйозного навчання, а не простої гри. 5. Необхідно аналізувати навчальну дисципліну – можливо ця технологія не дає бажаних результатів. 6. До уроків повинні готуватися також учні, зокрема, підбирати матеріал. Вивчення інтерактивних технологій – один із напрямів підвищення професійного рівня вчителя, регулювання відносин вчителя і учнів, взаємовідносин учнів. 4. ПІДГОТОВКА І ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ Інтерактивне навчання готує учня до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі. Географія – наука про навколишній світ, у якому учні живуть,спілкуються, пізнають світ і самих себе. Тому впровадження інтерактивного навчання на уроках географії доцільне. Для ефективного навчання необхідно: • врахування мотивів навчання; • створення позитивної атмосфери навчального процесу; • використання суб’єктивного досвіду учнів; • використання різноманітних методів навчання і форм організації навчального процесу; • запровадження системи контролю за набутими знаннями; • створення ситуації успіху; • використання технології дистанційного навчання; • демонстрація можливості використання набутих знань. Метод інтерактивного навчання використовує декілька принципів організації уроку, зупинимося на кожному з них. 1. На початку уроку вчитель об’єднує учнів у групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. В кожній групі учні визначають лідера для керівництва її роботою. 2. Кожна група розв’язує проблему – завдання, яке може бути: • однаковим за складністю; • однаковим за змістом та навчальною метою; • взаємодоповненим і послідовно пов’язаним за змістом; • однаковим або різним за способом виконання. Проблемне завдання збуджує активність учнів, спонукає замислитися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними кутами зору. Проблема повинна бути значуща і така, що викликає позитивні емоції. 3. Опора на учнівський досвід і мінімальні базові знання з теми. Це здійснюється за допомогою анкетування, тестування, вступної бесіди, обговорення міні – проблеми. 4. Проблема, яку розглядають, не має раз і назавжди визначеного рішення. Учні під час обговорення створюють власну оригінальну версію. Завдання для групи складається так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи. 5. Створення під час урока атмосфери співпраці вчителя і учнів, яка включає страх отримати незадовільну оцінку. 6. Емоційне піднесення й відчуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей учнів. 7. На початковому етапі доцільно використовувати роботу в малих групах. Завдання повинні бути легкими і короткочасними ( наприклад, обговорити короткий текст, взяти інтерв’ю, зробити висновок, виявити проблему) 8. У кінці заняття треба обов’язково прийти до спільного результату, визначитися з найкращими варіантами вирішення проблеми. Під час уроку учні повинні мати можливість виробляти навички, напрацьовувати певні матеріали, обговорювати, ділитися думками. Учням важливо побачити й почути конкретні приклади, що ілюструють спосіб використання почутого, здобутого і засвоєного. Таким чином, інтерактивне навчання готує учнів до використання отриманих знань і практичних навичок під час роботи (практична, тематична, контрольна) та вирішення життєвих ситуацій. 5. СТРУКТУРА УРОКУ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 5.1.Структура уроку. Основна сучасна форма організації навчальної діяльності є класно – урочна система. Залишаючись у рамках класно – урочної системи, інтерактивні технології дозволяють підвищувати ефективність навчального процесу, забезпечити оволодіння навичками саморозвитку особистості, досягти інтелектуальний розвиток учнів. Структура уроків із застосуванням інтерактивних технологій всладається з п’яти елементів: 1)мотивація; 2)оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів; 3)надання необхідної інформації; 4)інтерактивна вправа – центральна частина заняття; 5)підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. 5.2. Мотивація Мета мотивації – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація – своєрідна психологічна пауза, яка допомагає учням усвідомити, що вони на уроці з іншим предметом, іншим вчителем і іншими завданнями. Для досягнення мети мотивації використовуються прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у учнів подив і інтерес. Це може бути коротка розповідь, бесіда, демонстрування наочності, нескладна інтерактивна технологія (“мікрофон”, “криголам”). Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, психологічно готує учнів до сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Мотивація як елемент уроку займає не більше 5% часу заняття. 5.3.Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів. Мета – забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого вчитель чекає від них. Цей елемент уроку займає не більше 5% часу. Учні повинні зрозуміти , до чого їм треба прагнути і як їхні досягнення будуть перевірятися. Для спільного руху з учнями до результатів навчання вчителю необхідно: 1)назвати тему уроку ( варіант – попросити когось із учнів прочитати її ); 2)якщо в назві теми є нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів; 3)когось із учнів попросити оголосити очікувані результати за текстом у підручнику, посібнику або записом на дошці; 4)пояснити нові поняття, способи діяльності тощо; 5)повідомити учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли результатів, пояснити, як ви будете їх оцінювати. 5.4. Надання необхідної інформації. Вчитель надає учням інформацію з даної теми – різноманітний навчальний матеріал, що буде використаний учнями в ході їхньої роботи. Цей елемент не є обов’язковим на кожному уроці. 5.5 Інтерактивна вправа Інтерактивна вправа – центральна частина уроку і займає 50 – 60% часу. ЇЇ мета – засвоєння навчального матеріалу і досягнення результатів уроку. Обов’язкова така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи: 1)інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитає, чи все зрозуміло (2 – 3 хв.); 2) об’єднання в групи і розподіл ролей (1 – 2 хв.); 3) виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, політик, ведучий дискусії, надає учасникам максимальні можливості для виконання самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним (5 – 15 хв.); 4) презентація результатів виконання вправи (3 – 15 хв.); 5) рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів (3 – 15 хв.) 5.6. Підбиття підсумків (рефлексія) уроку. На цьому етапі з’ясовується зміст проблеми, підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо і тим, що знадобиться у майбутньому. Підсумковий етап має такі стадії: 1) установлення фактів (що відбулося?); 2) аналіз причин (чому це відбулося?); 3) планування дій (що робити далі?); Для підсумків уроку і оцінювання його результатів доцільно залишати до 20% часу. 6. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Інтерактивні технології в залежності від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів поділяються на чотири групи: 1) інтерактивні технології кооперативного навчання; 2) інтерактивні технології колективно – групового навчання; 3) технології ситуативного моделювання; 4) технології опрацювання дискусійних питань. Яку технологію інтерактивного навчання вибрати, вирішує вчитель, враховуючи свій досвід, вміння і навички учнів, психологічні особливості класу, інші чинники, які впливають на навчально – виховний процес. Нижче наведено перелік назв найбільш відомих інтерактивних технологій відповідно до вказаних чотирьох груп. Кооперативне навчання Робота в парах Ротаційні (змішувані) трійки Два – чотири – всі разом Карусель Робота в малих групах: 1) діалог; 2) синтез думок; 3) спільний проект; 4) пошук інформації; 5) коло ідей Акваріум Колективно – групове навчання (технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу) Обговорення проблеми в загальному колі Мікрофон Мозковий штурм Навчаючи – учусь (Кожен учить кожного, Броунівський рух) Ажурна пилка (Мозаїка, Джиг – со) Аналіз ситуації (Сазе – метод) Так ні Дерево рішень Технології ситуативного моделювання Спрощене судове слухання Громадські слухання Розігрування ситуації за ролями (Рольова гра) Програвання сценки, (Драматизація) Технології опрацювання дискусійних питань Метод ПРЕС (PRES, МППО) Займи позицію Зміни позицію Неперервна шкала думок (Континуум, Нескінченний ланцюжок) Дискусія (Дискусія в стилі телевізійного ток – шоу, Оцінювальна дискусія) Дебати СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Корнєєв В.П. Технології в навчанні географії. – Харків:Вид.група “Основа”,2004 2. Словник іншомовних слів. – Київ: Наукова думка, 2000 3. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Харків: Вид. група “Основа”,2003. 4. Антіпова Г.О. Методи викладання громадянської освіти в середній загальноосвітній школі США. – Луганськ: Луганський педагогічний університет,2006 5. Шиліна С.Л. Інтерактивні технології навчання на уроках географії. – Миколаїв: НМЦ, 2006 Критерії порівняння Пасивне навчання Інтерактивне навчання 1. Обсяг інформації За короткий проміжок часу можна пройти великий обсяг інформації Невеличкий обсяг інформації потребує значного часу 2. Глибина вивчення змісту Як правило, досягається тільки на рівні знання й розуміння Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування,аналіз, синтез, оцінку) 3. Відсоток засвоєння Як правило, невисокий Як правило, високий 4. Контроль над процесом навчання Викладач добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачувані Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи тих, хто навчається, менш передбачувані 5. Роль особистості педагога Особистісні якості педагога залишаються в тіні, він виступає як джерело знань Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор 6. Роль учнів Пасивна; учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання Активна; учні приймають важливі рішення стосовно процесу навчання 7. Джерело мотивації навчання Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство) Внутрішнє (мотиви самого учня)